Залози Внутрішньої Секреції Реферат

Уважаемый гость, на данной странице Вам доступен материал по теме: Залози Внутрішньої Секреції Реферат. Скачивание возможно на компьютер и телефон через торрент, а также сервер загрузок по ссылке ниже. Рекомендуем также другие статьи из категории «Рефераты».

Залози Внутрішньої Секреції Реферат.rar
Закачек 3136
Средняя скорость 5348 Kb/s

Залози Внутрішньої Секреції Реферат

Рефераты, курсовые, дипломные, контрольные (предпросмотр)

Це залози, які не мають вивідних протоків, і виділяють свою «продукцію» — гормони, безпосередньо в кров, яка омиває ці золози. Саме через це їх називають залозами внутрішньої секреції (ендокринні залози). У людини до ендокринних залоз відносять: епіфіз, гіпофіз, щитоподібну, загрудинну, паращитоподібні, наднирники, острівці Лангерганса підшлункової залози та ендокринну частину статевих залоз. В зв’язку з цим підшлункову залозу та статеві залози відносять до змішаних залоз за типом секреції.

Всі залози виникли в процесі еволюції в різний час, у різних місцях та з різних джерел. В зв’язку з цим розташування, розміри, форма, будова і функції цих органів дуже різноманітні.

Епіфіз (corpus pineale; шишкоподібне тіло; пінеальна залоза) — конусоподібний виріст проміжного мозку (епіталамус), верхній мозковий придаток. У філогенезі виник із тім’яного органу зору (тім’яне око), який у сучасних круглоротих ще зберіг окоподібну будову, а у безхвостих амфібій є підшкірним рудиментом. У ссавців тім’яне око перетворюється у ендокринну залозу. Епіфіз (8 х 4-6 мм) — сплюснутий у краніально-каудальному напрямку, розташовується у поздовжній борозні (між горбками) даху середнього мозку і сполучений з проміжним мозком через спайку повідків надгорбкової ділянки. У людини епіфіз важить 100-200 мг.

Трансдуктор — перетворює нервовий імпульс у гормон. Досліджена ця

Васкуляризація від гілок задньої артерії великого мозку та безпосереднім контактом із спинномозковою рідиною (відтікає кров у сплетення 3-го шлуночка. За кровопостачанням поступається ниркам.

Епіфіз складається із світлих, багатих на цитоплоазму клітин з великим ядром (пінеалоцити) та дрібних — з темним ядром та вузькою смужкою цитоплазми.

Гіпофункція у людини — передчасне статеве та фізичне дозрівання.

Гіперфункція — недорозвиток статевих залоз та вторинних статевих ознак.

Іннервація: симпатичною нервовою системою. Отримує колатералі від

Гіпофіз (hypophysis) — нижній мозковий придаток, у хребетних утворюється із вип’ячування стінки глоткової кишені ротової бухти (аденогіпофіз, передня частка; складає 70-80% маси всього гіпофіза) і виросту (лійки) проміжного мозку (задня частка, нейрогіпофіз). У людини невеликого розміру (10 х 15 х 5 мм, маса — 0,3 — 0,7 г) овальної форми тіло рожевого кольору. Розташований у ямці турецького сідла клиноподібної кістки основи черепа, діафрагмою сідла (частина твердої мозкової оболонки) відділений від порожнини черепа. Гіпофіз зв’язаний невеличкою ніжкою (вершина лійки 3-го шлуночка) з сірим горбом.

Аденогіпофіз — поліморфна ендокринна залоза. Більша частина гормонів цієї частки виконує роль регуляторів інших залоз — тобто тропні або гландотропні гормони.

Крім тропних гормонів у передній частці гіпофізу утворюються гормони, які виконують самостійну функцію (тобто є ефекторними): пролактин — регулює лактацію у ссавців, диференціацію різних тканин, ростові і обмінні процеси, інстинкти вихожування нащадків; ліпотропін (альфа і бета) — регулятори жирового обміну і прогормони факторів, які регулюють процеси, що відбуваються у головному мозку.

Нейрогіпофіз (нейрогліальне походження) побудований в основному із пітуіцитів — клітин, що нагадують собою клітини нейроглії. Нейрогіпофіз — ендокринний орган, який акумулює і секретує гормони (окситоцин і АДГ), синтезовані в нейросекреторних клітинах (супраоптичних та паравентрикулярних) ядер гіпоталамуса. Терміналі аксонів нейросекреторних клітин утворюють тісні контакти із капілярами гіпофіза, у які виділяються гормони. Аксони — це гіпоталамо-гіпофізарний тракт лійки. Процес виділення гормонів із аксонів нагадує такий виведення медіатора у синапсі у відповідь на генерацію потенціалу.

Вузька проміжна частка утворена багатошаровим епітелієм, серед яких часто виникають псевдофолікули. (Не всі погоджуються із виділенням цієї частки). Ця частина залози продукує меланоцитостимулюючі гормони (МСГ; інтермедіни альфа і бета). Вони регулюють пігментний обмін покривних тканини. Є вказівки на участь цих гормонів у формуванні пам’яті.

Кровопостачання: нижні (внутрішні сонні артерії) і верхні (судини артеріального кола мозку) гіпофізарні артерії, Верхні артерії ідуть до сірого горба і лійки, тут вони анастомозують між собою і розпадаються на капіляри (первинна сітка гемокапілярів). На капілярах закінчуються розгалуження аксонів нейросекреторних клітин гіпоталамуса (синапси). Тут нейросекрети виділяються в кров. Із петель цієї сітки формуються воротні венули, які ідуть до передньої частки гіпофіза і переходять у широкі синусоїдні капіляри утворюючи вторинну гемокапілярну сітку. Капіляри вторинної сітки обплітають групи секреторних клітин. Капіляри вторинної сітки зливаючись утворюють виносні вени, відтікає кров звідси у велику вену мозку.

Задня частка гіпофізу васкуляризується переважно за рахунок нижніх гіпофізарних артерій (від внутр. сонної). Відтікає кров у пещеристі синуси.

Щитоподібна залоза (glandula thyroidea) розташована на передньо-латеральній поверхні верхніх відділів трахеї і низу гортані. У ній виділяють дві частки (праву і ліву) і перешийок, який лежить на рівні дуги перстнеподібного хряща. Приблизно у 30 % випадків від перешийка догори відходить відросток (пірамідальна частка залози). Ця залоза ніби охоплює гортань спереду і з боків. Маса — 20-30 г.

Багато васкуляризована (крові надходить в 3-7 разів більше ніж маса залози) і має багато лімфатичних судин.

Залоза вкрита сполучнотканинною капсулою, яка досить міцно зростається з гортанню. Від капсули всередину залози відходять слабо виражені перегородки — трабекули. Паренхіма залози складається з міхурців — фолікулів, які є структрною і функціональною одиницею залози. Стінка фолікулів побудована одним шаром тиреоцитів, які лежать на базальній мембрані. Кожний фолікул обплетений густою сіткою кровоносних і лімфатичних капілярів.

Гормони залози — тиреоглобуліни (стимуляція окислювальних реакцій, а звідси обмін речовин, рост, розвиток, диференціювання тканин) та тиреокальцитонін (обмін кальцію і фосфору) — впливають на енергетичний обмін, прискорюють розвиток організму, активують ц.н.с.

Кровопостачання: праві і ліві верхні (гілка зовнішньої сонної артерії) і нижні (гілка щитошийного стовбуру, а вона — гілка підключичної артерії) щитоподібні артерії.

Іннервація: гілки блукаючого нерва і шийних симпатичних вузлів.

Паращитоподібні залози (glandula parathyroidea) (дві верхні і дві нижні) — невеликі (6 х 4 х 2 мм) тільця овальної або округлої форми, масою кожна до 0,09 г. Розташовані вони біля полюсів задньої поверхні правої і лівої часток щитоподібної залози і вкриті спільною з нею капсулою. Від капсули всередину проходять перетинки, між прошарками яких розташовані залозисті клітини — паратиреоцити.

Гормон залози — паратгормон — регулює обмін кальцію і фосфору в організмі.

Кровопостачання і іннервація як і у щитоподібної залози.

Вилочкова залоза (thymus) (Тімус, Зобна залоза, Загрудинна залоза) — непарний лімфоїдно-залозистий орган — складається із правої і лівої часток, сполучених між собою рихлою сполучною тканиною. Розташована у верхній частині переднього середостіння позад рукоятки грудини. Нижній кінець може досягати перикарду, а верхній — виходити за межі грудної клітки. У новонародженого вона важить близько 12 г, швидко росте в перші 2 роки життя дитини. Найбільшої маси (40 г) досягає у віці 11-15 років. З 25-річного віку починається вікова інволюція залози з поступовим заміщенням її жировою клітковиною.

Вкрита сполучнотканинною капсулою, від якої відходять відростки, які поділяють залозу на часточки. В кожній часточці є коркова і мозкова речовина. Коркова речовина містить більше ніж мозкова лімфоцитів і темніша за забарвленням.

Тімус, як і кістковий мозок, є центральним організатором імуногенезу, в якому із стовбурових клітин (надходять із кісткового мозку) дозрівають і діференціюються Т-лімфоцити — відповідальні за клітинний і гуморальний імунітет клітини.

Реферат Залози внутрішньої секреції гормони та їх роль у регуляції людини

ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ, ГОРМОНИ


ТА ЇХ РОЛЬ У РЕГУЛЯЦІЇ ЛЮДИНИ

Основною ознакою будови залоз внутрішньої секреції є відсутність вивідних проток, тому їхні секрети виділяються безпосередньо в кров або лімфу, що їх омиває. Ці секрети називають гормонами (гр. hormao — приводити у рух, збуджувати). Науку, що вивчає будову, функції і захворювання залоз внутрішньої секреції, називають ендокринологією.

До залоз внутрішньої секреції належать гіпофіз, щитоподібна, прищитоподібні, загруднинна (тимус, вилочкова), шишкоподібна (епіфіз), надниркові, статеві, підшлункова. Останні дві одночасно є й залозами зовнішньої секреції, тому їх називають змішаними (мал. 1).

Значення залоз внутрішньої секреції. Поняття про гормони. Роль гормональної регуляції в організмі. Гормони — це біологічно активні речовини, які в невеликих кількостях здатні чинити на організм значний вплив.

Гормони характеризуються специфічністю, тобто кожний гормон виконує певну функцію. Гормони, надходячи в кров, діють далеко від місця синтезу. В швидкості виникнення ефекту гормони поступаються нервовій системі.

Хімічна природа гормонів неоднорідна: це видозмінені амінокислоти, білки, поліпептиди, стероїди (органічні сполуки, які належать до групи складних ліпідів, що не піддаються омиленню) та ін. Так, тироксин щитоподібної залози є йодованою амінокислотою; інсулін, глюкагон підшлункової залози,соматотропін (гормон росту) гіпофіза — білки; адреналін, норадреналін надниркових залоз — катехоламіни (азотовмісні органічні сполуки, що утворюються в клітинах організмів з амінокислот у процесі декарбоксилування); гормони статевих залоз естрадіол, тестостерон — стероїди.

Гормони мають сильний вплив на регуляцію обміну речовин, росту, статевого розвитку, функцій’ окремих органів. Одні гормони здатні підсилювати функцію, інші — послаблювати. Отже, завдяки гормонам, що виробляються в залозах внутрішньої секреції, здійснюється регуляція життєдіяльності організму.

Злагоджена функція залоз внутрішньої секреції може порушуватися. Залози можуть виділяти гормони в надлишку, що супроводжується їх гіперфункцією (понад норму). В інших випадках залози можуть виробляти мало гормонів, тоді виявляється недостатність їх в організмі — гіпофункція (менше норми). Гіпер і гіпофункція призводять до порушення життєдіяльності організму, виникнення захворювань.

Мал. 1. Залози внутрішньої секреції людини:

1 — епіфіз (шишкоподібна залоза); 2 — гіпофіз; 3 — прищитоподібні залози; 4 — щитоподібна залоза; 5 — загруднинна залоза; в — надниркові залози; 7 — підшлункова залоза; 8 — яєчник; 9 — яєчко (7, 8, 9 — змішані залози)

Залози внутрішньої секреції виконують багато функцій. Найпоказовішим у цьому відношенні є гіпофіз. Він невеликий за розміром, маса його 0,35—0,65 г,

розміщений біля основи мозку, з яким з’єднаний за допомогою ніжки. В гіпофізі виділяють дві частки — передню і задню, а також проміжну частину (входить до складу передньої частки). Усі вони продукують гормони з різними функціями.

Передня частка виробляє кілька гормонів. Один з них впливає на ріст тіла, інші —на діяльність статевих залоз, щитоподібної, надниркових залоз тощо. Гормон стимулює розвиток організму, одночасно впливаючи на обмін жирів, вуглеводів і білків. При надлишку цього гормону розвивається гігантизм. У дітей і дорослих хвороба виявляється порізному. Зріст хворих дітей значно перевищує зріст однолітків, і в юному віці вони можуть досягати двох метрів (мал. 2).

Якщо гіперфункція передньої частки гіпофіза розвивається у дорослих, то у них ніби відновлюється ріст. При цьому збільшуються тільки ті частини тіла (руки, ноги, язик, ніс, щелепи), які не втратили здатність рости. Захворювання називають акромегалією.

При недостатній кількості гормону росту у дітей розвивається карликовість. На відміну від кретинізму, що пов’язаний з гіпофункцією щитоподібної залози, зберігаються пропорціі тіла і психічний розвиток. Якщо захворювання виникає у дорослих, то змінюється обмін речовин, який супроводжується тяжким ожирінням або, навпаки, схудненням (виснаженням). Проміжна частина гіпофіза виділяє гормон, що регулює утворення пігменту шкіри.

Задня частка гіпофіза нагромаджує гормони вазопресин і окситоцин, що надходять у неї від підгорбової ділянки (гіпоталамус). Вазопресин підвищує артеріальний тиск і пригнічує утворення сечі. Знижена функція задньої частки призводить до нецукрового діабету. Це захворювання супроводжується виділенням надзвичайно великої кількості сечі — 5 л і більше за добу. На відміну від цукрового діабету, сеча не містить глюкози.

Другий гормон — окситоцин — діє на мускулатуру матки, зумовлюючи її скорочення.

Як видно з далеко не повного опису значення гіпофіза, ця залоза має сильний і різноманітний безпосередній вплив на організм. Крім того, гіпофіз регулює діяльність інших ендокринних залоз: щитоподібної, статевих, надниркових.

Мал. 2. Чотирнадцятирічні хлопчики:

посередині — нормальний, ліворуч —гіпофізарний карлик, праворуч — хворий на гігантизм

Щитоподібна залоза розміщена спереду від дихального горла і по боках гортані. Маса її близько 30—40 г. Продукує гормон тироксин, її природжене недорозвинення призводить до захворювання на мікседему і кретинізм. Мікседема зумовлюється недостатністю тироксину. При цьому відбувається надлишкове нагромадження в шкірі складних сполук, через що вона здається товстою. Затримується процес скостеніння. Діти повільно ростуть, пізніше звичайного починають ходити й сидіти. Кретинізм — більш тяжка форма недостатності функції щитоподібної залози. У хворих затримується фізичний і психічний розвиток. Хворі діти виростають не більше 140 см і такими залишаються на все життя. При цьому тіло їх непропорційне, білковий і сольовий обміни знижені, а вуглеводний підвищений; затримується розвиток мови.

Штучне введення гормонів в організм поліпшує, однак повністю не нормалізує розвиток.

При підвищеному виділенні щитоподібною залозою тироксину розвивається базедова хвороба. Вона характеризується інтенсивним обміном речовин, вирячкуватістю, підвищеною збудливістю нервової системи, дрижанням кінцівок, схудненням. Лікування спрямоване на пригнічення активності продукування гормонів, хірургічне видалення більшої частини залози.

Отже, від гормонів щитоподібної залози залежать правильний розвиток тканин, зокрема кісткової системи, обмін речовин, функція нервової системи.

Підшлункова залоза поряд з утворенням травних ферментів здійснює синтез деяких гормонів — інсуліну, глюкагону, з яких ми розглянемо інсулін. Він утворюється спеціальними клітинами панкреатичних острівців (острівців Лангерганса) цієї залози і складається з 51 амінокислоти. Під впливом інсуліну підвищується проникність цитоплазматичних мембран, відбувається проникнення молекул глюкози з крові в клітини, посилюється синтез складного вуглеводу глікогену. В нормі вміст глюкози в крові коливається від 4,4 до 6,6 ммоль/л. В разі недостатнього утворення інсуліну клітинами підшлункової залози або порушення його засвоєння в організмі не відбувається утилізація тканинами глюкози з плазми крові, і тоді різко підвищується її кількість у крові й тканинах. Це супроводжується порушенням обміну не лише вуглеводів, а й інших сполук нормальної життєдіяльності, і розвивається захворювання — цукровий діабет. Крім глюкози в крові і сечі нагромаджуються кислі продукти обміну речовин. Вони виділяються з сечею, кількість якої збільшена, оскільки хворі п’ють багато води, щоб утамувати спрагу, яка супроводжує цю хворобу.

Для лікування хворих застосовують препарати інсуліну або речовини з подібною дією. Вони нормалізують обмін вуглеводів. Для профілактики цукрового діабету слід вести здоровий спосіб життя, який передбачає не лише дотримання режиму праці та відпочинку, а й раціональне харчування, нормальну психологічну обстановку в сім’ї і колективі.

Введений інсулін діє недовго, і його вводять щодня. Вчені інтенсивно працюють над розробленням препаратів більш тривалої дії.

Надниркові залози — парні залози невеликих розмірів, масою до 4 г. Розміщені на верхніх полюсах нирок, тому їх так і називають (див. мал. 116). Складаються з мозкового і кіркового шарів. Клітини мозкового шару продукують кілька гормонів. Основні з них адреналін і норадреналін. Вони звужують просвіт кровоносних судин, посилюють розщеплення глікогену, підвищують працездатність, серцеву діяльність. Звуження кровоносних судин супроводжується підвищенням тиску крові. Посилення розщеплення глікогену супроводжується збільшенням кількості глюкози в плазмі крові. Такі зміни в організмі відбуваються при емоційних напруженнях людини, що є наслідком підвищення виділення адреналіну наднирковими залозами.

У корі надниркових залоз синтезуються гормони під загальною назвою кортикостероїди, їх близько 40 видів. Серед широко використовуваних у медицині відомі кортизон і гідрокортизон. Вони регулюють обмін вуглеводів, перешкоджають розвитку запалення. При нестачі цих гормонів виникає бронзова хвороба, за якої шкіра набуває

бронзового кольору. Крім того, людина худне, втрачає працездатність через розлади нервовом’язової системи.

Отже, функція надниркових залоз складна і різноманітна: вони регулюють обмін речовин, тиск крові, тонус м’язів, стан імунітету. Для запобігання захворюванням надниркових залоз важливо зміцнювати психоемоційне здоров’я, раціонально загартовувати організм, що дає можливість уникнути простудних захворювань.

Загалом залози внутрішньої секреції, незважаючи на значні розміри, невелику кількість гормонів, які вони продукують, мають великий вплив на життєдіяльність організму і тісно взаємодіють між собою. Разом з нервовою системою вони належать до біологічних регуляторів вищого ряду і забезпечують нейрогуморальну регуляцію.


Статьи по теме